Хоча документ не був конституцією в буквальному сенсі, він став справжнім історичним і правовим прецедентом. Серед іншого в тексті вперше йшлося про поділ влади на три незалежні гілки: законодавчу, виконавчу та судову — принцип, на якому й сьогодні базується демократія. Роль парламенту мала виконувати Генеральна Рада із сесійною роботою тричі на рік. Найвищу виконавчу владу отримував гетьман — довічно, але зі значними обмеженнями він мав право розпоряджатися землею та державним скарбом, мав право карати винних, створювати власну адміністрацію, самостійно проводити внутрішню кадрову та зовнішню політику. Всіма юридичними питаннями за договором займався Генеральний суд.

Аналогічний принцип розподілу державної влади пізніше був закріплений у Конституції США 1787 pоку та французькій Декларації прав людини і громадянина (1789 рік). Створена у вигнанні, «Конституція Пилипа Орлика» не набула чинності, але випередила час і заклала основи української державності.